
сильно, просто показывал свое недовольство. Этим огорчила хлебосольных хозяев,
потому что не могла ничего есть. Совсем забыла, что с дому брала таблетки на этот
случай.… А потом в дУше неловко поскользнулась и подвернула ногу. Сначала не
обратила на это внимания, но к обеду нога подпухла. Подворачивая ногу, походу и спину
потянула. Ну вот и развязка. Приеду к сценаристу вся больная – он проклянет минуту,
когда со мной связался. Срочно пишу ему е-мейл, что все отменяется, и я еду домой.
Кстати, опять проснулась без петухов... Вчера видела, как коровы идут с
пасовиська. Строем и разбившись по парам, маршировали как пионеры. Идут ровным
шагом, почти в ногу. Не быстро и не медленно, а как и положено в строю. Левой, правой,
левой, правой... Строго посреди улицы. Никаких кизяков за собой не оставляют:
чувствуют свою ответственность, что они в Евросоюзе. Деян объясняет, что еще года 4
назад у них тоже коровы гуляли как придется. А сейчас запретили….
Чи хочу я такого Євросоюзу?... Спливає мила серцю картина... От череда суне
головною вулицею мого рідного села, де я гостювала у бабусі в дитинстві. Проходять
повільно, дорогою скубуть травичку. Повні вим'я погойдуються... На дорозі в калюжі
брьохаються кури-гуси... Одна корова сповільнила свій хід і решта чекає на неї, а
чередник ліниво їх підганяє. Саме ліниво... Ніхто нікуди не квапиться... У Шепоті на
Буковині я взагалі бачила як корів з ранку випускають з двору як курей. Корови там
гуляють де воліють до вечора, а потім самі приходять додому. А у Путилі ще краще.
Полізла якось на гору, розперіщену траверсними стежинами, ну дуже вузькими. І так
