Хетуей рвучко випростався.

—  Не кажіть дурниць, докторе! Якщо вже ви не довіряєте власним почуттям, то що ж залишається? Вони атакують ваш мозок, коли ви не захистите себе, його підкорять! Ми негайно повинні діяти, доки ще не всі паралізовані.

Френклін втомлено підвів руку.

—  Стривайте. Уявімо, що ці випромінювачі встановили всюди. Де вони візьмуть гроші? Мільйони випромінювачів потребують колосальних капіталовкладень, а існуюча система позичок та знижок вичерпала свої фінансові можливості на п’ятдесят років уперед. Велика економічна війна неможлива, бо буде згубною.

—  Саме так, докторе, — погодився Хетуей, — але ви забуваєте одну річ. Де братимуть додаткові фінанси? Виробництво зростає посиленими темпами. Робочий день уже почали збільшувати з дванадцяти до чотирнадцяти годин. На деяких приміських спеціалізованих заводах працювати у неділю вважається нормою. Ви тільки уявіть собі — семиденний робочий тиждень, при тому, що кожний робітник працює не менш, ніж у трьох місцях.

Френклін заперечливо хитнув головою.

—  Це буде проти волі людей.

—  Так, проти волі. За останні двадцять п’ять років національний прибуток зріс на п’ятдесят відсотків, це при тому, що ми працювали нормальну кількість годин. А тепер ми працюватимемо сім днів на тиждень по чотирнадцять годин на добу. І ніхто не зможе відмовитися. Уявіть собі різке падіння цін, мільйони звільнених з роботи, люди стають власниками свого часу, та не знають, на що його витратити. Справжній вільний час, але вже не той, що ми мали на покупки. — Він глянув на Френкліна через плече. — Ну то що, докторе, ви приєднуєтесь до мене?

Френклін замислився. За півмилі звідси, за п’ятиповерховим патологічним корпусом клініки, виднівся гігантський випромінювач, на фермах якого повзали робітники. Жодна з авіаліній не проходила над територією клініки, отже, ставало очевидним, що цей випромінювач не є маяком для літаків.