Негайно ліва половина воріт прочинилася, кінь вбіг у широкий двір і завмер коло ґанку, кладеного з колод, просторого, гарного - з галереями, різними колонами й вікнами, - терема. Широкі сходи вели до розписних дверей. Далі, за теремом, розкинулися теж дерев’яні прибудови, комори, стайні. Сокотіли, блукаючи по двору, кури, туркотіли голуби - ото й усі звуки.
Прискочив звідкись хлопчина років десяти-одинадцяти у полотняній сірій сорочці, зиркнув з цікавістю на Віку й ухопив коня за вуздечку.
- Ходімо! - гінець поклав важку руку бранцеві на плече й злегка підштовхнув.
Піднялися східцями, поминули передпокої й зайшли до зали. Трійко чоловіків дивилися очікувально на прибульців.
Перший - худорлявий і сивуватий, невисокий на зріст, у багато розшитій одежі, сидів у кріслі. Другий - червонолиций череватий здоровань - стояв поруч. Чимось він нагадав Віці приймальника посуду. Третій же, у якомусь непримітному довгому аж до п’ят балахоні, сидів оддалік за невеличким столиком. Рудувата довга й рідка борода його (Віка помітив, шо всі чоловіки тут носили бороди) спочивала на розкритій книзі. Поруч, на столику, стояла чорнильниця.
- Чолом тобі, княже, - поштиво проказав Вічин провожатий. - Ось затримали. Хотів проскочити до міста. Гадаємо, що вивідувач.
- Вивідувач? - чогось радісно перепитав худорлявий і підхопився з крісла. - Нишпорка! І в кого ж ти на службі?
- Я не вивідувач, дядю, одпустіть мене, - заканючив хлоп’яга. - Я ще маленький. Я просто йшов собі, а оці от схопили, зв’язали…
- Думаю, в Юхимка Лихого на службі, - мовив гінець. - Брехав, що додому йде, плутатися почав. Якісь ск… сверики вигадав, ці… магазини…
- Які магазини? - поспитав князь, але тут-таки додав. - Та, зрештою, це не так цікаво. А от куди ти йшов? - і докинув: - Розв’язати його!
Віка знову хотів пояснити все спочатку, та вчасно схаменувся. Він згадав слова продавця чудес про відтранспортування допитливого громадянина семи років у епоху мушкетерів і здогадався, шо й сам якимось дивом, якимось чудом, хоч чудес на світі і не буває, опинився в епосі ще більш віддаленій від XX століття. У Київській Русі.