…Нас вічно приваблює Тайна — чарівне покривало вічної Матері, що його називають Пітьмою. Те, що стає видиме й відоме, — лише іскри скарбів, лише блискітки самоцвітів, які приховані в безмірних глибинах лона великої Пітьми. Захопившись очевидним, ми потрапляємо в його полон, дрімаємо в ілюзії звичності та затишку, і тоді глибінь Тайни лякає нас своєю незбагненністю, і ми населяємо її хворобливими образами свого страху й марновірства. В цьому найбільший полон розуму. Щоб звільнитися з павутини ложної Очевидності, треба відкрити своє серце назустріч Тайні й сміливо ринутися в океан Пітьми. Таким синам Велика Матір дарує крила волі й шлях до вічного вирію. Іскри видимих світів — зорі, планети й цикли людського буття — лише віхи нездоланного блискавичного польоту духу и розуму до вічно сущої Тайни…

 АНІ — СИН ЗІРНИЦІ

(З усної традиції Сходу)

ЧАСТИНА ПЕРША Радісна істота
Що сильніш — мале а чи велике? Що могутніш — предмет чи слова? Куля убиває чоловіка, А від слова серце ожива… Як же розібрати ті мережі, Що важніше — день чи темна ніч? Все єдино в зорянім безмежжі: Слово — річ, і всі предмети — річ. З речі-слова вийшла річ-Людина, Зоресвіт — і духу Океан. У руках Людини і зернина, І космічний всеосяжний лан…

…Хто б міг передбачити, що звичайний «дикий» похід Гриця Гука на Кавказ стане початком карколомної одіссеї. Він пізніше сам дивувався — було це з ним а чи приснилося десь на короткому привалі, привиділося під палючим кавказьким сонцем. Чому, чому це сталося з ним?