А може… й не знаю.

Лихо, люди, всюди лихо.

Нігде пригорнуться:

Куди, каже, хилить доля,

Туди й треба гнуться -

Гнуться мовчки, усміхаться,

Щоб люди не знали,

Що на серці заховано,

Щоб не привітали.

Бо їх ласка… Нехай сниться

Тому, в кого доля,

А сироті щоб не снилась,

Не снилась ніколи!

Тяжко, нудно розказувать,

А мовчать не вмію.

Виливайся ж, слово-сльози:

Сонечко не гріє,

Не висушить. Поділюся

Моїми сльозами…

Та не з братом, не з сестрою -

З німими стінами

На чужині… А поки що -

До корчми вернуся,

Що там робиться.

Жидюга

Дрижить, ізігнувшись

Над каганцем: лічить гроші

Коло ліжка, клятий.

А на ліжку… ох, аж душно!..

Білі рученята

Розкидала, розкрилася…

Як квіточка в гаю,

Червоніє; а пазуха…

Пазухи немає -

Розірвана… Мабуть, душно

На перині спати

Одинокій, молоденькій;

Ні з ким розмовляти, -

Одна шепче. Несказанно

Гарна нехрещена!

Ото дочка, а то батько -

Чортова кишеня.

Стара Хайка лежить долі,

В перинах поганих.

Де ж Ярема? Взявши торбу,

Потяг у Вільшану.

Конфедерати

«Одчиняй, проклятий жиде!

Бо будеш битий… Одчиняй!

Ламайте двері, поки вийде

Старий паскуда!»

«Постривай!

Стривайте, зараз!»

«Нагаями

Свиняче ухо! Жартувать,

Чи що, ти хочеш?»

«Я? З панами?

Крий Боже! Зараз, дайте встать,

Ясновельможні (нишком - свині)».

«Пане полковнику, ламай!»

Упали двері… А нагай

Малює вздовж жидівську спину.