Залогу цього літака становили: командир-обсерватор, 2 пілоти, 1 радіотелеграфіст, 1 кулеметчик, 2 механіки. Літак мав п’ять моторів, кожний по 245 кінських сил. Швидкість лету літака виносила 120–135 кілометрів на годину.

Уряд УНР винаймав три таких літаки типу „Р. XIV“-1918 і три типу „Гота“ г. V. Ці останні мали по два мотори, по 260 кінських сил кожний. Ці всі літаки, разом із німецькою залогою та обслугою, служили для перевозу української дипломатичної пошти, для висилання українських послів та місій, для привозу друкованих у Німеччині українських паперових грошей і т. ін.

На кадовбі літака, який є представлений у „Дороговказі", видно знак німецької фірми „Д.Л.Р.“, а направо від нього український державний герб — тризуб, бо літак був на державній службі України. Літак мав у кадовбі десять великих бензинових збірників, з котрих кожний містив у собі 300 літрів бензини. Ці 300 літрів бензину при добрій погоді вистачали на десять годин лету. Із цим запасом бензини літак вилітав із „Фрідріхсгафен ам Бодензее", летів через Мадярщину, частину Румунії аж до Кам’янця-Подільського і тим же шляхом вертався до Німеччини.

Командиром літака, який подано у „Дороговказі", був капітан німецької авіяції Клікерман. Зв’язковим старшиною для німців був однорічник-підхорунжий Володимир Пилипець, який хоч тоді ще не мав старшинської ранги, але з наказу командира Запорізького Авіовідділу, сотника-пілота Євгена Жаховського (насправді Олександра. — Прим. Я. Т.) виконував ці обов’язки тому, що він плавко говорив по-німецькому.