«А може, я п'яний? — Грейт подумав про це, наче поплескав сам себе по плечі, знаючи, що й кінська доза не звалить його з ніг. — Але все ж, про що він говорить?..» Напружився, аби вловити зміст сказаного Хагеном, зупинити його, встановити якийсь контакт з рожевощоким, котрий дивиться на нього вивчаюче і серйозно, наче й справді сподівається чимось зацікавити полковника Кларенса Грейта.

— … Я хочу запропонувати досить вигідний бізнес, знаючи вас як людину рішучу, що може не звертати увагу на моральний бік справи…

Кельнер виринув з-за його спини, як привид, поставив пляшку і так же безшумно зник, побачивши нетерплячий жест Хагена.

«На що не звертати увагу?» — кінець фрази Хагена застряв у пам'яті Грейта і чомусь стривожив його. Він нахилився над столиком і, зустрівши уважний погляд рожевощокого, не відвів очей.

— Що вам потрібно? — запитав, буцімто тільки-но побачив його.

— Ваш професіональний досвід, ваша сила, ваш розум, — не роздумуючи, відповів той.

— Це не так уже й мало!

— За все це вам плататимуть копійки, а я пропоную приблизно тридцять тисяч доларів на місяць.

Грейт глянув на німця як на божевільного. Шахрай чи шантажист? Але той дивився спокійно, навіть поблажливо і продовжував так, наче йшлося про дрібниці:

— Зрештою, все залежить від нас, при деякій oneративності й винахідливості можемо збільшити цю суму…

Грейт відкинувся на спинку стільця й нестямно зареготав.

— Не робіть із мене дурника, як вас там!.. Я не люблю жартів. Ви, певно, того… — покрутив пальцем біля лоба. «А може, гангстер? — подумав раптово. — Звичайний грабіжник, якого розшукує поліція?» Мимовільно озирнувся довкола: саме у таких кишлах вони і збираються. — Вам не втягнути мене в авантюру!