Оцю скатертину кожної неділі вранці підтягали на щоглі у садку біля панської о будинку. Білан пояснив, що зелений колір прапору уявляє зелень англійськіх полів, а копито й ріг означають майбутню Республіку Тварин, що повстане, коли прийде остаточна перемога над людським родом. Після піднесення прапору усі тварини гуртом мандрували у велику клуню на загальні збори, відомі під назвою «Мітинг». Тут розпляновували працю на майбутній тиждень, тут вносили резолюції і тут відбувалися дебати над ними. Резолюції вносили завжди свині. Інші тварини знали як треба голосувати, але ніколи не могли придумати своїх власних внесків. Білан і Наполеон були найбільше жваві в дискусії. Та помічалось, Що вони ніколи не бувають однієі думки. Яку б думку не подав один із них, можна було розраховувати на заперечення з боку другого. Навіть тоді, коли вирішили (цьому рішенню в основі ніхто не міг протиставитись) виділити малиий вигін за садом як дім відпочинку для тварин, що переступили вже границю трудового віку, між ними виникла бурхлива дебата про відповідний для відслуги вік для кожної кляси тварин. Мітинг закінчувався завжди співом «Звірів Англії». Полудень присвячували відпочинкові та розвагам.

Свині призначили возовню під свій штаб. Тут вечорами вони вивчали ковальство, теслярство і інші необхідні ремесла з книг, що їх повиносили з панського будинку. А Білан присвятився організуванню інших тварин (як казав) у «Тваринні Комітети». Він невтомно працював над цим. Створив комітет виробництва яєць для курок, Лігу Чистого Хвоста – для корів, Комітет Перевиховання диких товаришів (метою його було приручити щурів і кроликів), Рух Білішої Вовни для овець і багато інших, не кажучи вже про створення курсів ліквідації неписьменности. Назагал усі ці проекти закінчились неуспіхом. Наприклад, спроба приручати дикі створіння заламалась майже відразу. Вони надалі поводились по-старому, а коли до них відносились безкорисно, прямо користали з цього. Кішка увійшла в Комітет Перевиховання і пару день проявляла в ньому жваву діяльність. Одного дня помічено, що вона сидить на покрівлі і промовляє до кількох горобців, що знаходились якраз поза межею її досягу. Вона розказувала їм, що тепер усі тварини – Друзі і що кожен горобець може, коли охота, наблизитись і сісти їй на лапу; та горобці тримались на давній відстані.