Гурвіник. Та то всьо хуйня.

Буратіно. Та яка хуйня, в книзі написано!

Гурвіник. В мене кум, він в Ісайках директор бані, так його небіж раз приходить додому, а жінки нема. Він до сусідки. Сусідки тоже нема. Він сховався за піч, думає: як прийде, налякаю. Коли та блядь приходить, скида одеж, волоси так розпуска, якоюсь хуйньою намазалась і, раз, у трубу. Кумів небіж тоже все поскидав і давай мазатися. Намазався і, тоже, у трубу. Прилітає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стоїть таке крісло, в йому сидить їхній цар і всьо такоє. А та блядь каже: а ти шо тут робиш? А ну пиздуй отсюда, дає йому поліно і каже: це твій кінь, і давай, пиздуй, щоб тебе не виділи, тільки не пизди нікому, бо помреш. Він прилетів і зразу ж куму напиздів, а той мені.

Буратіно. І шо, помер?

Гурвіник. Тут же. Як ховали, то весь синій в гробу лежав.

У двері гупають.

Буратіно (до Пєтрушки). Ти, педріло, а ну-ка дай, відкрий.

Пєтрушка мовчки кида яйця і пиздує до дверей.

Гурвіник (роздивляється Пєтрушкіну працю). Блядь, якогось жида нарисував...

Входить Мальвіна, потряхуючи голубою волоснею.

Буратіно. А шо, Мальвіна, даси поїбатись?

Мальвіна (обіжається). Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, жени для етого нєт?

Буратіно. Яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?

Мальвіна.  Нє. Єслі хочете, хлопчики, тільки в рот, ето - пожалуста, ето можна, а поєбаться - дома єбайтєсь.

Гурвіник. У, жадна сука.