Сюрреалiстичнi нутрощi котєльної, в якiй, однак, затишно приваблюють погляд хазяйськi полицi з кансєрвами, солiннями, маринадами, крупами, милом, макаронами та iншими необхiдними при фiнансовiй кризi i громадянськiй вiйнi речами. У кутку таємниче виблискує iмпортна (i, вочевидь, поцуплена) сантєхнiка з нєржавєйки, схожа на лицарський обладунок. В центрi, бiля манометрiв i кранiв невiдомого призначення, розташований убогий стiл з кришкою з блакитної пластмаси i дiстрофiчними залiзними нiжками. Далi за столом — подертi дверi, на яких де по де нашкрябанi сакральнi заклинання i мiстичнi побажання, здебiльше непристойного характера, а також назви футбольних команд, рок-груп i iншi невiдомi слова iншомовного походження. Краще за все нам видно слово «Nirvana», яке по дiагоналi перетинає дверi, лiтерою «а» упираючись в коротке, але сильне як пострiл слово «fuck». За столом сидять: хазяїн котєльної Вєнiамiн, якого друзi звуть лагiдно Вєнiком, i його друзi Шурон, Йонатан, Вареник i Туз, i апетитно киряють самогонку, в той час коли в темному кутку приємної форми пикатий тєлєвiзор «Sony» показує смiшне i водночас з тим трагiчне кiно. Це не Кустурiца, i не Грiнуей. Це засiдання Верховної Ради.

Депутат. (у тєлєвiзорi). Поки ми з вами отут теревеним, пенсiонери не получають пенсiю, солдати патрони, газовики газ, нафтовики нафту, а в Днiпрi перевелась риба, а в коморах мишi, бо нема що гризти, так що без Росiї нам, товарищi i панове, повний гаплик, що не ясно? (Зал засiдань погрозливо гуде).

Вєнiк. Ну, оце я, хлопцi, прихожу в котєльну, як всiгда, дiстаю пiвлiтра, закуску, помидорчики, сало, я люблю, щоб у мене все по-людськи було, ви ж знаєте, у мене тут ядєрку можна пересидiть, наливаю собi стаканюру, i щось, знаєте, менi мiшає, ну погано, тай годi. Я сюда-туда, ну наче хтось тут є i за спиною дивиться.