У вухах ще звінить від ахінєї,

Яка я майже три години слухав.

Як на базарі сери розпизділись!

Сер Арчібальд поцупив за чуприну мілорда Річарда,

А потім захуярив каламарем по пиці. Сер Норфольк відпиздив сера Джона.

Ця хуйня зоветься демократієй!

Віднині ми разом всі вирішуєм питання,

Бо старий поц, скажений Літр, пьяниця,

Надумав замінити діктатуру на демократію.

А сам полишив владу

І роздав все майно ханигам різним.

Їх серами зробивши, тягар тяжкий

з своїх плечей на їхні положив.

Тепер сидить він в подраних кальсонах,

Збира пляшки порожні і гандони,

Киря шмурдяк, денатурат вонючій

І все, шо десь ворушиться — їбе.

Колись і я так жив: їбав бездумно я кіз і ховрахів

І, розважаясь, блядям у жопи йоршика встромляв.

Я просто неба жив, як соловейко,

І політуру пив, і самогон,

Тепер возвисився…

Вчорашні уркагани, ханиги, волоцюги, підараси

Сидять в палаті серів і балдєють:

Свобода, блядь!

Свобода, блядь!

Свобода!

Входить Едмунд, життєрадісний пожирач екскрементів, а нині — професор Кємбріджського універсітєту.

Едгар.

Здоров, співець народної освіти!

Які діла на ниві благородной?

Едмунд.

На ниві, вдобреній добрячим екскрементом

Проізрастає квіточка блакитна -

Улюблена забавка гомосеків.

І скотоложество застєнчіво цвіте.

Едгар.

Цікаво знать прийоми ізощрьонні,

Які іспользує студєнство прогресивне,

Шоб возродіть статтєве кватроченто?

Едмунд.

Цікаві опити проводять студіози:

Їбуть кнура, як ворога народу, у сраку