Уже несем, несем!

Святися, царю, твойо чело лілейноє!

Ми зараз помажемо тебе денатуратом на царство!

Сери мажуть денатуратом Йоріка і возлагають на його фуражку Вільгєльма-завойовника. Звучіть англійській гімн, всі стають по стійці «Смирно».

Йорік.

Хе! Сери йобані! Болтаються в строю,

Як клізми в жопі! Служби ще ні хуя не пойняли!

Нема ніякого порядка в блядських інтелєктуалів!

Їм тільки би пиздіти та читати, та жерти вустриці.

Собак та кіз їбати, дивитися на місяць очманіло,

Сидіти в дзені! Віршики писати, про те, як плохо жить

І як, колись він виїбав когось, а зараз плаче!

Усе завішано портретами мудил!

(тика пальцем в портрети)

Це шо за підараси, вас питаю?!?

Едмунд.

Мілорд! Це гуманісти.

Йорік.

Всіх — к хуям! Повісити оту картину гарну,

Де гуманісти втрьох сидять на конях,

Красиві й сильні лорди бородаті,

І пильно стежать за пархатими жидами!

Йорік (пиздить портрети шваброю, котру взяв у лорда-прибиральника).

Отак по наглим пикам треба пиздить!

Це суче сім'я Альбіон туманний

Ганьбою вкрило аж по самі яйця!

(помічає портрєт Короля Літра)

А це шо за гандон?!

Перший сер.

То — Літр Четвертий, шо заснував парламент двопалатний,

Дав конституцію англійському народу

І наспір виїбав скаженого собаку.

Такого страшного, шо люті каскадери,

На нього дивлячись, наклали повні штані!

Обичай національний наш англійській,

Шоб на парі хуйню робити всяку

Він повернув собі на користь мудро

І виїграв таким чином королевство об'єднане британське!