Іосiф Сталiн у першому питаннi показав "винуватця" — Симона Петлюру, а в другому та в третьому питаннях не важко побачити теж його. Бо роззброювали радянськi вiйська сердюки Петлюри, проти яких так виступав Винниченко.
Останнiм камiнцем у вiдносинах мiж В.Винниченком та С.Петлюрою було засiдання Генерального Секретарiату 15 грудня 1918 року. На ньому порушено питання про стан українського вiйська та можливостi боротьби з Раднаркомом. Наведемо питання з цього засiдання, якi нас цiкавлять:
"Журнал засiдання Генерального Секретарiяту 15 грудня 1917р.
П р и с у т н i: Винниченко, Ткаченко, Шульгин, Шаповал, Одинець, Зiльберфабр, Стешенко, Єщенко, Петлюра, Золотарьов, Голубович, Мазуренко т. ч.с.: Красковський, Мартос, Абрамович, члени мирної делегацiї: поручик Левицький, Любинський.
3) С л у х а л и: повiдомлення Генерального Секретаря Єщенка про зрiст бiльшовизму в масах i в українському вiйську.
Сил для боротьби з бiльшовизмом у Генерального Секретарiяту немає. Вiн спирається на залiзничникiв, якi зупиняють наступ бiльшовикiв. Щоб пiдтримати їх, вiрно на них спертися, потрiбнi грошi. Без грошей нiяка боротьба неможлива. Треба наслати агiтаторiв проти бiльшовикiв, i органiзувати спецiяльний оперативний штаб, який i взяв би в свої руки чисто вiйськову справу боротьби з бiльшовиками.
П е т л ю р а пiдтверджує, що становище дуже грiзне. Основна причина — брак грошей. Через це не можна послати агiтаторiв, задовольнити українське вiйсько, серед якого шириться бiльшовизм. Треба видiлити iз складу Генерального Секретарiяту групу секретарiв з особливими уповноваженнями, що до охорони Республiки. Коли нема вiльних грошей треба конфiскувати налiчнi капiтали, де-б вони не були.
П о р ш пропонує негайно випустити українськi грошi i тимчасово конфiскувати капiтали ощадних кас. Коли робiтники, вiйсько не одержують грошей, от де крах Республiки.