Скорюпін подобався головному конструкторові своєю закоханістю в ультразвукову техніку і трохи наївною жадобою пригод. Аркадій Семенович, не вагаючись, призначив Пашу зв'язківцем на ПВ-313 і відстояв його кандидатуру в Академії наук, де вік Паші викликав сумніви.

• 3

Година минала за годиною. Все далі заглиблювався корабель. Міхєєв і Вадим уважно стежили за показаннями приладів. Заводські випробування дослідної машини, попри найширше застосування кібернетики, все ж не створюють такого всебічного навантаження на механізми, яке виникає під час руху в землі.

Вадим увімкнув внутрішній зв'язок.

— Миколо Миколайовичу, Валентине Макаровичу, як себе почуваєте? — запитав він.

— Чудово, Вадиме Сергійовичу, — відповів Дектярьов. — Але з вашого дозволу я б не від того, щоб задрімати.

— Влаштовуйтесь як удома. Плануйте час на свій розсуд. Спочиньте й ви, Валентине Макаровичу.

— Я тут, щоб працювати, а не спати, — долинув з репродуктора пронизливий, дратівливий Біронтів голос.

Вадим підморгнув водієві. На Міхєєвих губах застигла усмішка.

— Ми пробудемо під землею близько трьох діб, — нагадав Вадим, але відповіді не дочекався.

Дектярьов позіхнув, устав і почав підійматися металевою драбинкою.

Біронт похмуро глянув йому вслід. Він усе чекав, що от-от обламаються щаблі під важким тілом геолога.

Валентин Макарович лишився біля приладу. Він оце вперше брав участь у підземній подорожі. Досі друзі знали його як домосіда й кабінетного вченого. Не те, щоб Валентин Макарович був тим «чистим теоретиком», якому немає діла до того, чи мають його теорії яке-небудь значення для практичної діяльності людей, чи не мають. Він підтримував широкі зв'язки з дослідними інститутами, з проектувальниками термоядерних електростанцій, із заводами. Та зв'язки ці здійснювалися головним чином шляхом письмових порад або розмов по відеофону.