Визволившись із полону, ми, звичайно, захотіли знати, де перебуваємо. Виявилося — у Каспійському морі. Це дуже здивувало нас усіх, тому що Каспійське море закрите: воно не сполучається ні з якими іншими морями.
Але триногий учений, якого я прихопив на Сирному острові, пояснив мені, що рибина запливла в Каспійське море через якийсь підземний канал.
Ми попрямували до берега, і я мерщій подався на суходіл, заявивши своїм супутником, що більше ніколи не поїду, що з мене досить і того клопоту, якого я набрався за ці роки, а тепер я хочу відпочити.
СУТИЧКА З ВЕДМЕДЕМ
Але тільки-но я виліз із човна, на мене накинувся величезний ведмідь. Це був страховинний звір незвичайних розмірів.
Він розшматував би мене вмить, але я схопив його за передні ноги і так міцно стис їх, що ведмідь заревів з болю.
Я знав, що як тільки я його пущу, він умить роздере мене, і тому тримав його три дні й три ночі, аж поки він помер з голоду. Так, він помер з голоду, бо ведмеді приморюють свій голод лише тим, що смокчуть свої лапи. А цей ведмідь ніяк не міг посмоктати своїх лап і тому загинув голодною смертю.
Відтоді жоден ведмідь не наважується напасти на мене.