Сьогоднiшнiй ранок не був виключенням.

Василько й цього разу став свiдком чергового розгрому. Комусь їхнiй задум не дає спокою. Плота нема пiд берегом. Його вiдв'язано й вiдiпхнуто майже на середину озера. Коли зiйшлися старшi, почали гадати, хто б мiг таке зробити? Мабуть, молодий, бо старий на середину озера не попливе.

- А чого йому пливти на середину, - заперечив Боцман. - Гарно веслом вiдштовхни, вiн самотужки туди дiйде.

Як би там не було, а довелося роздягатися й пливти за плотом. Повернули на мiсце, не пiдозрюючи бiльше нiякої капостi. А вона була. Микити Єгоровича ще нема, сидiти так нудно, вирiшили спробувати без нього.

Та й нащо чекати, коли вже все на мазi. Принесли весла, ящик з iнструментом. Костя Хiмiк десь дiстав рятiвне коло, облуплене й полиняле. Василько водив очима вiд одного з акванавтiв до другого, чекаючи команди.

- Ну? - Боцман чомусь глянув на Володю.

Василько все це зрозумiв так, як i належало. Швиденько, по-мавп'ячому залiз на бочку й пiрнув униз, як проробляв це на березi десяток разiв.

- Задраїти кришку!

Бочку накрили вiдкинутою кришкою, в петлi просилили баранцi й почали закручувати. Володя взяв кiнець чорного шланга, по якому мусить поступати повiтря в батискаф, i проказав у отвiр:

- Васильку, як ти там? - притулив кiнець шланга до вуха. Почувши вiдповiдь, кивнув Боцмановi i сказав: - Все гаразд. Та коли що, ми ж почуємо i назад!

- Вiра! - подав команду Боцман, i Костя поклацав рукояткою лебiдки.

Батискаф вiдiрвався вiд дощок i завис у повiтрi на ролику, через який проходив трос. Двоє хлопцiв стали з обох бокiв батискафа й вiдвели вiд краю плота.

- Майна! - прозвучав голос Боцмана.

Затрiщала вiдкинута собачка запобiжника, бочка чмокнула об воду й тихо стала занурюватися. Раптом ще недавно натягнутий струною трос одiрвався вiд лебiдки й полетiв у воду слiдом за батискафом. На якусь мить всi закам'янiли. Нiхто не чекав такого, адже трос надiйно закрiплено за валик лебiдки. Кинулися туди, аж з валика хтось витяг шплiнт, який тримав петлю троса. Оце була друга капость, i бiльш страшна, нiж перша. Не довго думаючи, Боцман скинув картуза, а тодi сорочку й штани й шубовснув у воду. Пiрнув на глибину за тросом. Володя вхопив кiнець шланга й запитав: