Власна дисциплiна пiддається контролю, а що робити з отим шкiдником, який заважає роботi, який псує пристрiй i намагається перешкодити грандiозному задумовi? Хто вiн i чому це робить? Може, й справдi рибалки, що сидять то тут, то там пiд кущами на березi, де нема очерету? Але ж їм це не заважає.

Проведена спроба примусила Микиту Єгоровича замислитись. Справдi, що можна бачити з вiконця батискафа, коли на днi метрової товщини муляка? Звичайно, плiт може перемiщатись. Але й навпомацки складно щось знайти. Треба придумати щось надiйнiше. А тим часом встановити засаду й спiймати того, хто намагається завадити роботi.

Все пригадували так, як напередоднi, нiбито завтра вони почнуть вже справжню роботу по вивченню дна. Прив'язали плiт ланцюгом до дерева й замкнули на величезний замок.

Микита Єгорович намазався купленим в аптецi мастилом вiд комарiв, взяв вудку й замаскувався неподалiк в кущах так, що йому було видно плiт на свiтлому тлi неба, яке вiдбивалося у водi. Часу не марнував, ловив рибу i навiть вдало, бо бiля нiг у вiдрi вже хлюпалося кiлька окунькiв.

Понад очеретами качка водила свiй виводок, вчила малих пiрнати, не пiдiймаючи бризок. Вже було за пiвнiч, i Микита, як-то кажуть, збирався змотувати вудки, як на плоту забовванiла тiнь людини, що рухалася обережно, злодiйкувато. Микита поклав вудку й поспiшив берегом у тому напрямi. Зупинився за кущем, щоб переконатися, що це справдi зловмисник. Що ж вiн робить? Вiдкручує кришку батискафа. Вiдкрутив i що? Взяв пiд пахву й виходить на берег.

Микита вийшов iз сховища й перетнув шлях незнайомцевi.

- Ой, - здригнувся той, побачивши перед собою високу постать молодика. Кришка випала з-пiд пахви, дзенькнула об камiння. Перед Микитою стояв чорнобородий сторож. Вiн так розгубився, що навiть не кинувся втiкати.