Увiйшовши до кабiнету, зняв солом'яного бриля, вклонився й почав чекати, доки голова звiльниться вiд жiнки, яка насiдала на нього, вимагаючи поливальника на городництво, бо той, що був, взяв в оренду гектар низу й вирощує огiрки.

- Я теж можу взяти гектар! - кричала вона.

- Бери, хто тобi не дає, - смикав плечем голова. - Тiльки не низу, а там, на шпилi, на пiсочку!

- Батьковi своєму вiддай, який розумний! - сердилася жiнка. На пiсочку сосна росте, а я маю вирощувати городину. Даси менi гною машин десяток на той гектар?

- Я дам! - встряв в розмову Микита Єгорович.

- А ти хто такий? - повернулася до нього жiнка.

- Яка рiзниця! - пiдняв руки Микита Єгорович. - Я сказав, що дам вам десять МАЗiв добрив, кращих за будь-який чорнозем! Анатолiю Iларiоновичу, я затримаю вашу увагу на кiлька хвилин, але ви не пошкодуєте! Я напав на золоту жилу!

- Виставити охорону? - пожартував голова.

- Поки що не треба, - запевнив Микита Єгорович, пiдходячи до столу, й, повернувшись до вiкна, став читати з газети: "За даними вчених-фахiвцiв, в нашiй державi поклади сапропелю - якiсного органiчного добрива, що збiльшує, як показала практика, врожаї овочевих i зернових культур в кiлька разiв, складають 100 мiльярдiв тонн. Але добувають його лише на озерах Ново (Ярославська область) i Маарду (Естонiя) в мiзерних кiлькостях.

Ще в 1922 роцi Володимир Iллiч Ленiн писав, що майбутнє врожаїв Середньої Росiї лежить в болотах i озерах. Та до сьогоднi сапропель знаходиться лише в природi, його не добувають i не використовують в широких масштабах.

Парадоксальна ситуацiя - в державi в дефiцитi продовольство, люди i все живе навколо вбивається хiмiєю (мiнеральними добривами i пестицидами), земля втрачає родючiсть, а пiд ногами лежить речовина, що вирiшує всi подальшi найскладнiшi проблеми - продовольчу i екологiчну. А наша господарська система глуха й слiпа до цього.