Ніжну любов ми до оцих

130]

Скель несемо,- ледве вдалось

Нам прихилить хором благань

Серце тверде батька богів,

Нас проводжали буремні вітри…

Брязкіт оков враз долетів

До глибини наших печер,

І, сором забувши святий, босоніж

135]

Прилинули в повозі ми крилатім.

ПРОМЕТЕЙ

Ой леле, леле!

О Тетії плодющої памолодь, дочки

Океану-отця, що котить вали

Довкола землі невсипущим потоком,-

140]

На мене погляньте, дивіться усі,

Як, кайданами скований, тут

На ненавидній варті мушу стоять

Над урвищем скелі стрімкої.

ХОР

Антистрофа 1

О Прометей! Хмарою жах

145]

Нам оповив сповнені сліз

Очі ясні - бачимо ми,

Як на скелі в муках тяжких

Сохне твоє в сором і глум

Сталі міцної вповите тіло.

Небом новий править стерник -

150]

Силою Зевс право нове

Завів на Олімпі, святі прадавні

Закони злочинно зламавши нині.

ПРОМЕТЕЙ

О, коли б під землю він кинув мене,

Під склепіння Аїда, що мертвих ховає,

Аж у тартар безкрайній, і там

155]

Закував жорстоко в кайдани залізні,

Щоб ні бог, ні смертний, ніхто не радів

Із муки моєї!

А тепер - бездольний, забава вітрів,

Ворогам страждаю на втіху.

ХОР

Строфа 2

Та хто з богів, немилосердний,

160]

Із тебе глумував би тут?

Недолею твоєю хто

Не вболіватиме, крім Зевса? Завжди лютий,

Незламний волею, це ж він

владі приборкав своїй

Весь Уранів рід.

165]

Вщухне тоді він, як серце утолить чи силою

Хтось одбере йому власть потужну.