Перша з цих двох годин минає в якійсь ідіотській розмові:

«Ви самі, Майкле?» — «Сам чи ні, яке вам до цього діло, Уїльяме?»

Та, здається, поступово я засинаю, бо коли в моєму мозку дзвонить будильник, стрілки на циферблаті годинника показують сьому. Закурюю сигарету, щоб остаточно прокинутись, і знову виїжджаю на шосе.

До Мюнхена я прибуваю якраз вчасно. П'ю каву — витрачено чверть години, ще чверть — на те, щоб знайти місце для автомобіля. Та ось я вже стою перед універмагом «Кауфгоф» — за п'ять хвилин до урочистого відкриття дверей до скарбів серійної продукції.

Коли б «Кауфгоф» був крамничкою краваток чи газових запальничок, усе було б дуже просто. Стаєш десь поблизу, так, щоб у поле твого зору потрапив тротуар перед входом, і чекаєш, поки з'явиться Радев.

У «Кауфгофі» є й краватки, й запальнички. Та, на жаль, там є ще мільйон інших речей, бо це модерний чотириповерховий універмаг, який важко навіть обійти — де вже там усе роздивитись!

«Кауфгоф»! Світ універсального магазину, покликаний задовольнити потреби покупців і викликати у них нові потреби. Лабіринт стежок серед стендів, які приваблюють вас багатством кольорів і асортименту, безперестанна гра яскравих неонових вогнів, що супроводжується дискомелодією й гіпнотизуючими рекламними закликами гучномовців. Механіка спокуси. Справжній бенкет для так званого «середнього дурня»! Заходиш купити лезо для гоління, а виходиш з цілою торбою інших товарів, бо перш як дійдеш до лез, треба минути ще двадцять стендів. На кожному кроці надибуєш речі, про існування яких досі й не підозрював. Динаміка технічного прогресу. Чим далі просуваєшся в це царство достатку, тим ясніше усвідомлюєш: усе, що в тебе вдома, — від будильника до пральної машини, — безнадійно застаріло. Новий радіогодинник розбудить тебе приємною мелодією, нова пральна машина виконує автоматично шість різних програм, новий пилосос… Чи варто продовжувати — все нове має такі переваги перед старим, що просто змушує тебе купувати.