Географією потверджується, що Запорозька Січ — це герцогство Саксен-Кобург-Готське, бо й сам Т. Г. Шевченко, як відомо, писав:
А воно, мабуть, і краще, що українсько-німецькі вилупки, вивчившись у тій школі, називатимуться: Іван Передериматня — Йоганесом Передеримуттер, а Петро Перевернипляшка — Петер Умдрянь-флаш.
2. «Може б, ви, куме, й мед їли, та де ж його взяти?»Сидить циган на узліссі та й каже:
— Ех! Запріг би оце я в тачанку пару вороних жеребців, — не коні, а вітер! — та посадив би я свою жінку та свої діти, цьвохнув би батіжком і як би помчав! Та їхав би й кричав: «Побер-р-режись! Побер-р-режись!»
— Ну, й запряжи! — кажу.
— Так нема жеребців! І тачанки нема! І батіжка нема! І жінки нема! І дітей нема!
— А що ж у тебе є?
— Є в мене тільки: «Побер-р-режись! Побер-р-режись!»
Так і з українсько-німецькими посіпаками, що подалися вслід за своїми хазяями.
Скавучать тепер вони:
«Знайти себе в новій ситуації, — це передумова всякої дальшої позитивної роботи й успіху в ній».
«Знайти себе»…
Спробуй — знайди, коли й самі хазяї вже не знають, як і де себе знайти. Знаходили вони себе й на Віслі, й на Одері, й на Бобері… Та знову скрізь себе розгубили…
Навряд, панове, чи ви самі себе знайдете, а от, що вас усіх знайдуть, — ніякого сумніву в тому нема.
І недарма ви галасуєте:
«Тому найважніше наше завдання — запрягти в першу чергу розум…»
Достоменнісінько, як у того цигана з жеребцями: і запріг би, так нема: у цигана — жеребців, а у вас — розуму.
У цигана хоч «побер-р-режись!» було, а у вас і того нема кому крикнути.
3. «Національний провід»Засідає так званий Український Центральний Комітет…
Де такий комітет, український та ще й центральний, може засідати?