Геть! Геть звідси! Геть! За двері! Заберися геть! 40 Підглядати, усюди шастати очиськами тобі!

Стафіла

За що мене, нещасну, б’єш ти?

Евкліон

Щоб ти насправді була нещасною, негіднице, Й життя тобі такого кепського, якого заслуговуєш.

Стафіла

Навіщо зараз мене з дому вигнав ти?

Евкліон

Тобі, ледащо, маю звітуватися? Йди від дверей! Геть звідси! Гляньте, як Ступає! А ти знаєш, до чого дійде? Візьму я зараз мотузок чи палицю І крок твій черепашачий прискорю!

Стафіла

50 На шибеницю краще б дали мені боги Потрапити, ніж так у тебе на службі бути.

Евкліон

Бач, щось собі бурмоче, підла! Зажди, тварюко! Очі, їй-богу, видеру! Підглядать за мною я не дам тобі. Геть! Геть! Ще, ще! Ось так тепер. Ти Там стій. А якщо з цього місця хоч На пальчик, на нігтик підсунешся, Чи озирнешся без мого дозволу, – я Зараз же катюзі віддам на виучку! 60 Підлішої за цю стару не бачив ще я Зроду! Їй-право, дуже я її боюся: Зненацька, мимохіть до мене підкрадеться, Пронюхає, де золото заховане! Очиська має й на потилиці ця бестія. Піду до сховку, гляну, чи там золото? Ой, скільки маю клопоту й тривоги з ним! (Іде.)

СЦЕНА ДРУГА

Стафіла. Стафіла

До тями не візьму, що сталося з хазяїном!

Антична література. Греція. Рим

От лишенько! Чи й справді зовсім розум втратив:

Так мене з дому гонить він щодня

70 Разів із десять. Яке, ніяк я не второпаю,

Найшло на чоловіка божевілля!

Всю ніч не спить, а день прийде –

То, як кульгавий швець, сидить у домі.

І от ще: як приховати безчестя дочки хазяйської

(вже час її пологів наближається)?

Не знаю! Лишається мені одне тепер,

Я думаю, – на шию зашморга міцного.

І витягнусь, як довжелезна буква “і”.