Олесь Бердник
СТРIЛА ЧАСУ
Відзиви і побажання просимо надсилати на адресу: Київ, Пушкінська, 28, видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь».
Художник Й. Ф. ЮЦЕВИЧ
«…єдина «властивість» матерії, з визнанням якої зв’язаний філософський матеріалізм, є властивість бути об’єктивною реальністю, існувати поза нашою свідомістю».
«…тільки невігласи можуть з упевненістю стверджувати, що наука ніколи не буде спроможна вирішити ту чи іншу проблему».
ЗАМІСТЬ ПРОЛОГА
— Агов, опришку поганий, де ти? Хіба не бачиш — кози в город позалазили?!.
Василько, мов ошпарений, вискакує з бур’яну, ганяє за козами, періщачи їх довгою лозиною. Кістляві пальці вуйка Данила — сільського багача — боляче хапають хлопця за вухо.
— Будеш дивитися за гуртом, холерний виродку? Будеш? Кров жбухає до вуха, в голові туманиться, але Василько хоробро терпить кару, стиснувши зуби і зціпивши посинілі пальці.
— Ще раз проспиш — відшмагаю так, що сидіти місяць не зможеш! — грозиться Данило, відходячи до обійстя.
І тільки тоді, коли його висока худа постать ховається за деревами, хлопець дає волю почуттям. Він жене кіз до Дністра, а сльози градом котяться по змарнілих щоках. Василько судорожно ковтає ті краплі горя і дитячої образи. Потім падає на кам’янистий берег і довго схлипує. Здивовані кози кільцем скупчуються біля хлопця, тривожно мекають.