— Зачини двері, хлопчику, і чекай виклику! — строго сказав йому санітар.

Павлик пішов далі коридором. У наступному кабінеті молодий лікар вистригав шерсть на спині лайки і висловив здивування з приводу того, що він виявив у сибірської лайки простудний фурункул. Тут лікар побачив Павлика і запитав хазяйку:

— Цей хлопчик з вами?

— Ні,— відповіла хазяйка.

— Тоді вийди і почекай зі своїм собакою у коридорі,— сказав лікар Павликові.— А якщо в нього жар, піди до ветсанітара. Нехай зміряє йому температуру.

Павлик причинив двері і зразу зіткнувся з високим широкоплечим чоловіком у лікарняному халаті.

— Ти чого у всі двері заглядаєш? — запитав він.— Когось загубив?

— Ні,— відповів Павлик,— я тут сам.

— Чого ж ти сюди прийшов? — поцікавився чоловік.

Павлик пояснив. Чоловік заусміхався і сказав:

— Екскурсію до ветлікарні проводити не варто. Малюки напевне будуть галасувати, а нашим хворим пацієнтам потрібен спокій. І ветлікарям ви заважатимете. Так що екскурсію до нас відміни. А власникам здорових тварин неодмінно допомагайте.

Він покликав Павлика до свого кабінету, на дверях якого була табличка з написом «Головний ветлікар», і змусив його вимити руки якоюсь особливою рідиною.

— Досі хлоркою пахнуть,— похвалився Павлик.— Замість екскурсії до ветлікарні ми проведемо збір у нас у дворі. Я вже придумав план збору. Передусім нам треба заразити дітей...

— Заразити? — злякався я. Чи не збирається Павлик проводити на жовтенятах якісь експерименти! Від майбутнього лікаря всього можна чекати.— Адже тобі сказали...