А Камо вже думав про інше.

Він завжди вражав товаришів надзвичайними планами, які щомиті визрівали в його голові. І ось тепер у нього з’явилася цікава ідея.

— А чому б нам не влаштувати ферму диких птахів? — звернувся він до товаришів.

— Як?

— Дуже просто. В очеретах Гіллі є багато яєчок, ми зберемо їх і виведемо в інкубаторах пташенят.

Асмік усміхнулася, блиснувши своїми білими зубами. Їй сподобалась пропозиція Камо.

— Яких гарних пташенят я вам виведу, — гаряче сказала вона.

— А де ж ті яєчка, що ти зібрала? — спитав Грикор.

— Там, — відповіла вона, махнувши рукою.

Хлопчики швидко відшукали в очереті кошик, повний різнобарвних яєчок.

Кошик вони взяли до човна.

— Дідусю, поглянь, скільки яєчок зібрала Асмік, — радів Камо.

І Асмік, щаслива, схвильована, радо усміхаючись, поглядала то на одного, то на другого хлопчика.

Дід Асатур уважно перебирав у кошику яєчка.

— Доню моя. оце яєчка чайки, з них вилупляться гарні білі пташки. Але їхнє м’ясо не смачне, вони самі їдять м'ясо. Відберіть ці яєчка і віддайте Рибтресту, адже одна така пташка з’їдає два-три пуди рибних мальків на рік. Багато риби гине від них у Севані. Збирати їхні яєчка не гріх.

— А це чиї? — показав Камо на яєчка, завбільшки з курячі, немов посипані зеленкуватим піском.

— Добре ти зробила, дівчинко, що зібрала ці яєчка. З них вилупляться сірі чаплі, що живляться рибками. Відберіть їх і передайте Рибтресту.

— Ну, а це що за яєчко? Ніби вимазане кров’ю, що засохла на ньому, а на крові дрібні темні цяточки? — здивовано запитав Грикор, показуючи на приплюснуте довге червонобрунатне яєчко.

— Це яєчка гагари. М’ясо її пахне рибою. Відберіть і ці.

Коли всі яєчка, названі дідом, було відібрано, в кошику залишилось найбільше сіруватобілих яєчок качки-крижня. Були тут яєчка сірих і мармурових качок, шилохвосток, синьої качки, казарки, чирки.