Раптом він підвівся з свого місця і схвильований побіг до рушниці-двостволки, яку залишив недалеко від берега. Повернувшись, рибалка звів рушницю і почав вдивлятися в глибину річки.

— Що таке? — пошепки запитав Камо.

— Тихіше!.. Водяний собака, видра, — відповідав старий, — за рибою погнався!

В цю мить щось захвилювало воду на середині річки, на поверхню виринула блискуча спина і зникла. Здавалося, ніби величезний сом вступив у двобій з підводним своїм ворогом.

Дід Асатур вистрілив. Риба, показавши з води біле черевце, попливла за течією вниз, і все стихло.

— Якщо не вбив, то все-таки налякав ти її,— як завжди, пожартував Грикор.

Дід Асатур кинув суворий погляд на нього і звернувся до Камо:

— Втекла вгору, тепер попаде в невід… — від хвилювання рушниця в його руках тремтіла. — Проклятий шріт, дрібний, — невідомо перед ким виправдувався мисливець. — Стривай… попалась… у невід попалась! — радісно закричав він, не відводячи погляду од води. — Камо-джан, швидше відчепи кінець невода… швидше, а то подушить усю рибу, проклята!

Камо відчепив кінець вірьовки. Вони витягнули невід з води, в якому заплуталась дивна тварина. З ніздрів її, повільно збігаючи по вусах, витікала вода.

— Тягни в цей бік! Ой, хлопчику, розірвала невід, клята! Тепер може втекти, тягни сюди, — гарячився дід.

Але даремно хвилювався старий мисливець. Одна лапа видри заплуталась у розірваному неводі і не давала змоги їй втекти.

— Гей, Грикоре, удар її своєю палицею по голові. Чого ти стоїш? — кричав дід Асатур.

— А якщо вона раптом здохне, — удавано серйозно відповів Грикор.

Армен глянув на його палицю, відвів був погляд, але зразу ж обернувся і сказав:

— Підожди, не вбивай, сфотографую спочатку. — І він навів свій фотоапарат на звіра.

Видра, напружуючи всі сили, намагалася вирватися з невода, наповненого рибою.