Менi теж зручно. Майже не готую, i у мене завжди чисто. Чоловiк доглянутий - мама дбає про його випрасуванi сорочки, зiбранi по парах шкарпетки, капцi на порозi, свiжу пресу у газетницi в туалетi.

- …Я їду, - сказала йому. Вiн навiть не ворухнувся.

Сидiв, втопившись у м'якому глибокому фотелi з пультом у руцi, з порожньою склянкою бiля нiг, не вiдводячи каламутного погляду вiд телеекрана. Спав з розплющеними очима, чи що?…

Показували виступ вiдомого гумориста: бездарний клоун сипав банальностями й робив багатозначнi паузи - глядачi у залi вмирали вiд смiху.

- Цiкаво?

Нульова реакцiя.

- Був у майстернi?

Склянi порожнi очi та глуха мовчанка. Вiн не вдає, справдi не чує. Так само не чує i не бачить того, що вiдбувається на екранi телевiзора.

Чого до хлопа вчепилась? Навiть якщо й був, навiть якщо й брався за пензлi та фарби - що з того? Довше години не працював. Робота над черговим шедевром у мого чоловiка просувається як мокре горить.

- …Кутасов приводив одного папiка, - озвався Олег, ледве повертаючи язиком, - все ж таки чує! - i той сказав…

Глянув на мене, спробував сконцентрувати погляд на моєму обличчi.

- …що готовий заплатити за мою картину… 500 доларiв!

В його голосi бринiла неприхована гордiсть за себе.

- А я йому сказав: на цю роботу черга стоїть!

Олег голосно гикнув й додав:

- Десять покупцiв! Ви - одинадцятий.

- Доведеться бiдолазi довгенько чекати…

Олег кинув у мiй бiк недобрий погляд, потягнувся за пляшкою на пiдлозi.