«Чому б й ні ?»
Літачок зробив ще одне коло й заспокоєно розвернувся – теж на захід.
Сонце, нарешті, перетнуло уявний вершечок неба й неквапом вирушило донизу, коли мисливець вирішив їхати. Власне, коли саме – було однаковісінько – все одно доведеться раз чи два ночувати в лісі, а може й три – тож, чи не все одно, чи раз, чи два… Він посміхнувся, з хвилину подумав, чи брати палиці, а чи в гущавині вони тільки заважатимуть, потім все-таки взяв, востанне поглянув на свою благеньку хатинку й вирушив.
Не оглядаючись.
Подорож ця з самого початку чоловікові сподобалась. Погода стояла тепла – всього градусів п'ять-шість, – й сонячна, й майже ручні синиці весь час вистрибували поруч й цвірінькали щось своє, незрозуміле – але напрочуд веселе. Чоловік усміхався й зачудовано оглядався навкруг.
Дванадцять років лісового життя так і не змогли задавити в ньому захват від краси навколишнього світу. Й раніше, до Свят, чоловік намагався якнайчастіше бувати на природі – в лісі, на річці, в степу. Дехто сміявся, дехто просто не розумів його – аж ось, бач як воно сталося… Й де зараз ті, хто сміявся ?
Чоловік піймав себе на занадто бундючній, а отже, гріховній думці, посміхнувся, покрутив головою й рушив далі.
За півкілометра він натрапив на чималий пагорб й витратив з годину, кілька зіп'явшись на нього, та з величезною насолодою з'їжджаючи. Знизу виявився трамплін, лижника підкидало в повітря, чоловік сміявся з захвату й тут-таки падав – не завжди втримуючись на ногах, але кожного разу аж сяючи з втіхи.
Разом за шостим він з жалем поглянув на інший схил пагорба – набагато крутіший, й впирався він в самий ліс, зітхнув й рушив далі.
Стежка йшла з невеликим нахилом вниз, чоловік спочатку розінався як слід, потім пригальмував – бо сонце било поміж стволами ялин просто в вічі в дивному, заколисуючиму ритмі й дорога починала видаватись рівною й гладкою, як крига на озері, а насправді так і намагалась підсунути то гілляку, то взагалі повалений стовбур; увігнатися в такий на швидкості кілометрів із сорок на годину означало поламати не лише ліжі, а й ноги – тож мисливець з жалем пригальмував й ще з годину їхав, ледь відштовхуючись палицями.