— Чорти забирай, — видихнув Екельс, відчувши, як вогні Машини лоскочуть його худорляве обличчя. — Справжня Машина часу. — Він похитав головою. — До речі, якби на вчорашніх виборах все пішло не так, як треба, може, тепер я прохав би вас допомогти мені втекти куди подалі. Хвалити Бога, Кейт переміг. Він буде чудовим президентом Сполучених Штатів.

— Так! — відповів чоловік за столом. — Це нам пощастило. Якби виграв Дойчер, ми мали б пекельну диктатуру. Він же ворог всьому — мілітарист, антихрист, ворог людяності, ворог інтелігенції. Знаєте, люди телефонували нам, чи то жартома, чи то серйозно, біс його розбере. Казали, що якщо президентом стане Дойчер, вони воліють жити в 1492 році. Звісно, це не наша справа — допомагати втікачам, наша справа — робити сафарі. Так чи сяк, тепер президент — Кейт, і все, про що вам варто турбуватися, це…

— …поцілити в динозавра, — підхопив Екельс.

— В Тиранозавра Рекса. В царя ящерів, найнеймовірніше страховисько в історії.

Підпишіть отут, будь-ласка. За все, що з вами трапиться, ми не відповідаємо. Ці динозаври — вони просто ненажерні.

— Лякаєте?! — спалахнув Екельс.

— Щиро кажучи, так. Ми не воліли б пускати будь-кого, хто панікуватиме після першого ж пострілу. Шість ватажків сафарі загинуло останніми роками, та ще з десяток мисливців. Ми даруємо вам таку дивовижну пригоду, якій позаздрить будь-який справжній мисливець. Ви опинитесь у минулому за шістдесят мільйонів років від сьогодні й візьмете участь у найвеличнішій грі всіх часів. Ось ваш чек, можете розірвати, якщо хочете.