Може, зійдуть і виростутьНожі обоюдні,Розпанахають погане,Гниле серце, трудне,І вицідять сукровату,І наллють живоїКозацької тії крові.Чистої, святої!!!Може… може… а меж тимиМеж ножами рутаІ барвінок розів'ється –І слово забуте,Моє слово тихосумне,Богобоязливе,Згадається – і дівочеСерце боязливеСтрепенеться, як рибонька,І мене згадає…Слово моє, сльози мої,Раю ти мій, раю!Спи, Чигрине, нехай гинутьУ ворога діти.Спи, гетьмане, поки встанеПравда на сім світі.
