Ми сіли в тролейбус, приїхали в магазин, і нам видали казки Андерсена в двох томах.

- Пхе, казки, - сказав Генка. - А у вас про шпигунів не видають?

Йому відповіли, шо про шпигунів не видають, і ми поїхали назад. У тролейбусі Генка почав читати першу книжку, і вона йому дуже сподобалась.

- Дайте мені почитати, - попросив він, - а ви поки другу будете! А потім обміняємось.

- Так це ж не про шпигунів, - сказав Митько.

- Нічого, вона теж цікава.

- Нехай почитає, - сказав я. - Адже якби не Генка, то в нас жодної не було б.

Ми дали Генці одну книжку, а потім поїхали до мене й весь вечір читали казки Андерсена, і вони нам теж дуже сподобались, хоч деякі з них ми вже знали. Але все одно ми і їх поперечитували також.

- Треба й дядечкові дати прочитати, Петрові Миколайовичу, адже це його макулатура.

- Правильно! От обміняємося з Генкою, а тоді одразу обидві йому занесемо.

Тож тепер ми зовсім не шкодуємо, що все в нас так вийшло.