- Бачу, сину мiй, - по-батькiвськи мовив Всевишнiй. - Нiчого синочок вимахав, слава менi, справжнiсiнька довбня... Як хлопець, Михайле? Впорасться?

- Бугай здоровий - мусить! - гаркнув бравий генерал.

- Слухай, сину мiй, слово мос i волю мою. Зараз пiдеш до скарбницi. Там тобi випишуть пiдйомнi для термiнового вiдрядження на Землю. Злови лиходiя Азазела i заточи цього бунтiвника, що мене забув, у печеру, яку обладнано в пустелi Додосл. А перед тим добряче поскуби його! Щоб з нього пух i перо полетiло! Ну, нi пуху нi пера! А для моух розбещених овечок ми iншу кару придумали...

I стратеги знову схилилися над блискавичним планом.

ЧАСТИНА ПЕРША. ОЙ НЕ ЗНАВ КОЗАК...

"I зробив Ной все; як наказав йому

(господь) бог, так вiн i зробив".

БИТIр. розд. в. ст. 22.

1. ХОБI ПАТРIАРХА НОЯ

Праведний Ной був на диво вiруючою людиною: вiн вiрував навiть у прогнози погоди. Такого дивака i в нашi освiченi часи знайти важкувато, а тодi, коли ще й у згадцi не було синоптикiв, i поготiв.

Власне, i часопис "Небесний кур'ср" Ной передплачував лише для того, щоб за легким снiданком смакувати чергове метеопророкування. У цiй справi старий був справжнiм гурманом. Вiн не хапався, як отой холерик, одразу за вiщування погоди, а майстерно роз'ятрював свiй апетит гострими приправами, за якi йому правили постiйнi рубрики "Пригоди" та "Хронiка життя вищого свiту".

Свосу звички праведний Ной не ламав вже щось 500 рокiв. У цiй галузi вiн був свосрiдним рекордсменом.

От i цього бiблiйного ранку старий почимчикував у затишний садочок, вмостився в качалку, завбачливо замотав шию густою патрiаршою бородою, щоб, бува, не схопити нежить, i розпочав традицiйну газетну естафету.

I ось якi чудасiу вiн вичитав.

2. ВIКОПОМНI СВIДЧЕННЯ ДОПОТОПНОт IСТОРIт

З часопису "Небесний кур'ср".

"СПIЙМАЛИ НА ГАРЯЧОМУ"

Вiсник з твердi земноу поспiшас возрадувати наших дорогих читачiв свiженькою й пiкантною пригодою.