Я бачив, що капiтан Небреха от-от загрузне у хащах кiбернетичноу фiлософiу, i поспiшив знову вивести його на пряму дорогу стрункоу розповiдi:

- А звiдки ж взялася оця худенька "Цiкава арифметика"?

Капiтан не хапався вiдповiдати. Вiн неквапливо натоптав тютюном люльку, старанно розпалив уу i лише тодi пробурчав:

- Звичайно, я мiг привезти з Кiбери багатотонну математичну енциклопедiю, та ще й з чинним обчислювачем. Але, як бачите, не привiз, хоч вiд енциклопедiй у крамницях усi полицi трiщали, а обчислювачiв можна було брати голими руками. I не тому, що в кишенях бракувало грошей, а в коробцi мiсця. Просто гра у "15" зачарувала всiх роботiв. Замiсть обслуговувати кiбернетичнi пiдлогонатирачi, пилососи та праски, продавцi шукали рiшення, i нiчого ух не обходило. Це смiшно, але менi не було кому заплатити, а на самообслугу там ще не перейшли! Довелося взяти сувенiр на згадку про Кiберу задурно. А щоб роботи не подумали про людей зле, я й узяв найдешевшу роботячу книжечку...

4. ЯБЛУКО НЕЗГОДИ

Я з утiхою згадую тi незабутнi днi, коли я гостював у капiтана далекоу мiжзоряноу плавби Небрехи. Упевнено можу сказати, що нi одна година у товариствi цiсу незвичайноу людини не минула для мене марно.

Нам нiхто не заважав. Капiтан обрав таку мiсцинку на узбережжi, де хазяйнували тiльки сонце, море i тиша.

Уявiть собi маленьку затоку, зусебiч оточену могутнiми горами, мiнiатюрний садочок, у його гущавинi вигулькус верх латаноу-перелатаноу коробки, i невеличкий будиночок з широкою верандою, заклечаною диким виноградом. Оце i буде капiтанова садиба.

Дiстатися туди суходолом було неможливо. Нi автостради, анi стежки, навiть туристськоу... Тiльки вiдчайдушнi верховинцi навколишнiх аулiв з бурдюками за плечима героучно долали карколомнi кручi, щоб капiтан Небреха завжди мав гiдний його всесвiтньоу слави запас антиречовини. Та ще вечорами об'якорялися коло берега тамтешнi рибалки, щоб у товариствi гостинного хазяуна ту речовину дегустувати.