Проте з самого початку мене здивував песимiстичний погляд Чернова на можливостi технiки, на перспективи розвитку нашої цивiлiзацiї, заснованої на технiчному прогресi. Цей дивний для мене погляд ставав у нього дедалi твердiший, i невдовзi перед тим, як йому вдалося добитися дозволу летiти на "Прогресi-1", Чернов видрукував у одному спецiальному журналi статтю з викладом деяких своїх мiркувань щодо подальшого розвитку нашої цивiлiзацiї. Вiдверто полемiчну й доволi песимiстичну статтю...
- Як же йому вдалося потрапити до складу екiпажу "Прогресу-1"?
Сергєєв, мимохiть усмiхнувшись, звiв очi на капiтана:
- Чернов зумiв переконати, що двадцять найталановитiших учених, зiбраних в один колектив i на довгi роки позбавленi спiлкування з iншими науковими колективами, повнiстю вiддадуться науковiй працi. Одне слово, вiн поряд з дослiдженням планетної системи 61 Лебедя запропонував здiйснити спокусливий на тi часи експеримент, ущiльнивши таким чином програму польоту. Вiн навiть домiгся права особисто вiдбирати претендентiв на полiт. Це була надзвичайно цiкава людина...
Коли я прочитав статтю Чернова, про яку вже казав, менi захотiлося зрозумiти, чому i як вiн прийшов до поглядiв, викладених у нiй з такою переконанiстю.
Думка про перевагу живих систем над неживими заволодiла ним давно. Ось характерний запис того перiоду: "Знову сенсацiйнi повiдомлення про "мислячу машину"... Так, згоден, це крок уперед, однак її можливостi - це лише тьмяна подоба _деяких_ можливостей людського мозку. Навiщо вона i навiть досконалiшi, якi будуть пiсля неї?