- Я повiдомлю на Землю про наше рiшення.

По якiйсь хвилi капiтан був уже в рубцi зв'язку.

Квантовий передавач, увiмкнена ЕОМ давно працювали, посилаючи в Центр дослiдження космiчного простору iнформацiю про подiю, що сталася. Янов увiмкнув канал мiкрофонного зв'язку.

Оператор Центру вiдповiв одразу: сигнал квантових передавачiв поширюється миттєво й сила його не залежить од вiдстанi.

- "Лотос-6", я "Центр-1080". Ми вже знаємо, що у вас сталося, - вiн навiть не намагався приховати хвилювання. - Судячи з даних ЕОМ, вам самим з неполадками не впоратись.

- Так, - пiдтвердив Янов.

- Що вирiшили?

Янов детально доповiв.

- Гаразд. Сподiваємося, що вам благополучно вдасться загальмуватись. I не вiшайте носiв: усе могло бути значно гiрше.

- Може, й так, - усмiхнувся Янов, уявивши на мить, що двигуни вiдмовили далеко за 61 Лебедя й вони, не змiгши "прив'язатися" до такого якоря й орiєнтиру, як одна з планет цiєї системи, мчать усе далi й далi, i знайти їх у цiй зорянiй безоднi куди важче, нiж голку в копицi сiна.

- Може, й так, - сказав вiн ще раз.

- Ми вже послали до вас найближчий рятiвний корабель "Мiраж-105".

- З його капiтаном, Федоровим, ми разом навчалися в школi астронавтики.

- От i добре. "Мiраж-105" буде бiля другої планети 61 Лебедя через сто шiстдесят дiб.

- Порадую екiпаж... Бiльше для Центру в мене нiчого нема. Передавайте, що настрiй у нас бадьорий.

Через пiдошви черевикiв вчувалася напружена вiбрацiя маршового двигуна. Янов вiдкинувся в крiслi, розслабився й заплющив очi. I майже одразу ж пролунав сигнал i на екранi з'явилося спокiйне обличчя Старцева.

- Дмитре, оце щойно ввiв програму нового курсу. У Новикова й Сергєєва теж усе нормально Невдовзi впораються. Що там Земля?

Янов увiмкнув по корабельному радiо запис розмови з Центром. Подумки вiдзначив, що з його виразу обличчя Старцев не здогадався, в якому вiн станi.