Моя особиста думка така: бiокiберiв у прийдешньому конструювати навряд чи будуть (та ще й людиноподiбних). В цьому вiдсутня потреба. Штучного "iнтелекту" теж нема сенсу конструювати. Швидко дiючi машини - iнша справа! Це просто iнтелектуальний важiль для блискавичних обчислень або реакцiй у складних пристроях. Гадаю, що основний пафос грядущої думки буде вiддано самiй Людинi з її ще нерозкритим свiтом душi й серця. Комп'ютери, машини, хитромудрi прилади - то лише риштування довкола титанiчного метелика Розуму, котрий виростає в iнкубаторi Землi для дивовижного польоту в таємничi глибини Космосу.

Хочеться вiдзначити фiлософiчнiсть оповiдань та повiстей О.Тесленка. Прочитанi твори дають пiдстави говорити про те, що в українськiй фантасти цi зрiє митець глибокий, оригiнальний, перспективний.

I знову стоїть перед нами це сакраментальне запитання: чи вмiємо ми вiдслонювати завiсу часу? Чи здатнi змалювати юним читачам вiрогiдну картину прийдешнього? Якою буде Україна завтра? Як розвиватимуться братерськi народи в найближчому майбуттi, в далекому грядущому? Що очiкує нас в XXI столiттi?

Я вважаю, що головне в прогностицi, фантастицi, футурологiї - то не стiльки проблема технiзацiї прийдешнього, скiльки проблема гуманiзацiї суспiльного буття. Це - магiстральний шлях мрiї i перебудови суспiльства.

Не людина для науки, технiки й культури, а наука, технiка й культура для людини, для її пiднесення на новий щабель пiзнання, самоусвiдомлення, дiяння. Ця тенденцiя визначає й конкретнi плани та мрiї по перебудовi всiх ланок життя.

Бачу - наступнi пiввiку оновлять кохану Вiтчизну до невпiзнанностi. I це оновлення не буде йти по шляху зовнiшнього, показного, гiгантоманського, як це було колись. Настане перiод (i вже настає!) якiсної трансформацiї того, що вже досягнуто.