В первые минуты боя погиб пулеметчик разведроты Руслан Андрощук. По бригаде ходили устойчивые слухи, что его смерть была вызвана тем, что командование непростительно долго тянуло с разрешением на открытие огня. Эта информация перестала быть «слухом» когда подтвердилась в официальной газете 6-бригады «Миротворец». Во избежание кривотолков цитирую дословно рассказ командира разведроты напечатанный в газете: «Безпосередньо ж усе почалось о 11.45 з того, що із зеленого бусика, який вискочив з вулиці і миттєво повернув у протилежний від нас напрямок, дали автоматну чергу. Стало зрозуміло, що напад заздалегідь спланований. Коли машина майже зникла, ліворуч за її рухом по нас почали бити уже конкретно. У ВІДПОВІДЬ МИ ВІДКРИЛИ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІЙ ВОГОНЬ УГОРУ. (Это важно) Проте приблизно через півхвилини по нас почав працювати ворожий гранатометник. Спостерігач сержант Володимир Литвинчук його засік. Другим пострілом влучили у лівий бік бронетранспортера старшого лейтенанта Павла Кашпірського, внаслідок чого смертельне поранення отримав кулеметник КПВТ рядовий Руслан Андрощук. Ми одержали команду стріляти на ураження і під прикриттям інших машин відразу відправили в тил ушкоджений БТР…» 2 ст. «Миротворец» № 7 10.04.2004. Из этого явно следует что, несмотря на то что все признаки угрозы были на лицо, командование «ждало трупа», что бы потом, прикрываясь им объяснять свои действия. «Мол нас обстреляли, убили нашего, мы вступили в бой…». Это при том, что мы имели четкую «Инструкцию по применению силы многонациональной дивизии Центр-Юг», которая давала право на мгновенное открытие огня на поражение из всех огневых средств при малейшей угрозе жизни и здоровью личного состава. Более того пункт 3 этой инструкции гласил: «Сила, включаючи вогонь на фізичне знищення, застосовуються у наступних випадках:…3) Проти осіб які скоюють, або можуть скоїти дії які можуть привести до втрат серед особового складу своїх військовослужбовців або військовослужбовців сил коаліції…».