Прадiдусь сказав:

-- Я звiршую "Чоловiчу абетку" на хитромудрий лад.

-- Гаразд, -- вiдповiв я. -- А я -- "Жiночу абетку", але на простий лад.

-- Згода!

I ми заходилися вiршувати.

Прадiдусь умiв це робити краще за мене. Та вiн узявся за вiрш на хитромудрий лад, а я -- на простий, i впорались ми майже одночасно.

Кинули жеребок, кому читати першому, i я виграв. Отож я й прочитав iз соснової дошки свою "Жiночу абетку".

Жiноча абетка

А, Бе, Ве -- прекраснi дами,

Гарне в кожної iм'я.

Цiлий вiк у дружбi з нами

Вся абетка з А до Я.

Альма, Берта, Вiолета,

Як ви знаєте, мабуть, -

Доньки славного поета,

Що у Гамбурзi живуть.

Гертi, Дорi, Ельзi, Євi,

Жаннi, Зельмi та Iнгрiд

Личать кофточки рожевi,

Ще й пошитi так, як слiд.

А Йоганна, Клара, Лотта,

Магда, Неллi вже давно

У недiлю та в суботу

Ходять в гостi чи в кiно.

Ольга, Паулiна, Рута

Люблять коржики пекти,

А Сузанна, Теа, Ута -

Марципани та торти.

Фаннi, Хельга, Цiлла, Чiта,

Шейла, Ютта -- досi в нас,

А Ядвiга на край свiта

Перебралась у свiй час.

А, Бе, Ве -- прекраснi дами,

Гарне в кожної iм'я.

От якби ще стiльки саме

Мати лiтер пiсля Я!

-- Чудово, Хлопчак! -- сказав прадiдусь. -- Цього разу ти змайстрував кращого вiрша, нiж я.

Я запишався, хоча й не дуже повiрив. Адже я склав усього-на-всього простого абеткового вiрша. А прадiдусь обрав собi хитромудрий лад. Тобто вiн мав гарненько перелiчити за абеткою чоловiкiв, якi справдi жили на свiтi або були в книжках, а це нелегке дiло.

Але для мого прадiдуся то була дурничка. Вiн трохи вiдсунув дошку вiд очей, бо був далекозорий, i повiльно прочитав свою "Чоловiчу абетку".

Чоловiча абетка

Ахiлл -- то був герой колись,

Герої не перевелись.