Вiн замовк, побачивши, що я сиджу за столом i запиваю лимонадом ковбасу з гiрчицею.

- О, до речi, - показав вiн на мене пальцем, - ось вам недосвiдчений турист. Йому дедалi дужче хотiтиметься пити.

Я безпорадно розвiв руками.

- На жаль, шановний добродiю, у цiй закусочнiй немає анi чорної кави, анi гарячого чаю.

Око в гладкого чоловiка переможно блиснуло.

- Ви чуєте? - загукав вiн до своєї групки: - Ось вам турист, без туристського досвiду. Бо з чого пiзнаєш справжнього туриста? Йому притаманна завбачливiсть. Справжнiй турист возить iз собою в одному термосi чорну каву, а в другому - гарячий чай. Люба Мишко, - звернувся вiн до дружини, - чи не почастуєш нас чаєм?

Я згiдливо кивнув i доброзичливо всмiхнувся "досвiдченому туристовi". Звичайно такi люди дуже набридають, але для природи вони зовсiм нешкiдливi. Ще не бувало, щоб такий педантичний i акуратний турист не закопав пiсля себе бляшанку з-пiд консервiв чи не загасив вогнища.

Пан Анатоль - так називали його дружина й приятелi, - посадив свiй гурточок до сусiднього столу i став пригощати напоєм iз свого термоса. А що я прихильно сприйняв його слова, то й перед! мною вiн поставив пластмасову чашечку з чаєм.

- Це, мабуть, ваша машина стоїть бiля закусочної? - ввiчливо спитав вiн i, не чекаючи на вiдповiдь, додав: - Ви, певно, самi зробили її, еге ж? Вiдразу видно, що в неї мотор вiд мотоцикла. Швидкiсть її, мабуть, дуже невелика, та все ж це четверо колiс, i на рибку з'їздити можна.

Я не заперечував. Нехай собi думає, що вiн знавець моторiв. Це був класичний всезнайко. Я смертельно образив би його, якби став заперечувати.

Вiд дальшої розмови з Анатолем мене врятувала сiмнадцятирiчна дiвчина, яка пiд'їхала до закусочної на велосипедi. Це була гарна, зграбна блондинка з товстою косою, що спадала на спину. До багажника її велосипеда була прив'язана пошарпана валiзка. Скидалося на те, що дiвчина вперше в життi вирушила на вiдпочинок сама.