Наукова фантастика здатна йти попереду наукових i технiчних вiдкрить, прогнозувати їх. Бiльше того, є цiлий ряд творiв, в яких ми знаходимо соцiальнi пророцтва. У рiк запуску першого супутника Землi побачив свiт роман Iвана Єфремова "Туманнiсть Андромеди", що малює оптимiстичну панораму комунiстичного майбутнього людства. Але вловлюємо тут i тривожну ноту: автор починає розповiдь з епiзоду, коли зорелiт "Тантра" кружляє навколо мертвої планети, мешканцi якої самознищилися... Як суворе попередження людям Землi служать провiднi iдеї десяткiв i сотень книжок, спрямованих проти атомного апокалiпсису. Процитуємо рядки лише однiєї з них - роману Г. Уеллса "Звiльнений свiт":

"Пiсля атомних вибухiв усi мiжнароднi суперечки немов утратили будь-яке значення... Оскiльки нам стало цiлком очевидно, що цi бомби... можуть в одну мить знищити все, що створила людина, i порвати всi iснуючi мiж людьми зв'язки".

Цi слова написанi задовго до вибуху першої ядерної бомби - в 1914 роцi, на зорi так званого атомного вiку...

Чудовий письменник i лiтературний критик Кирило Андрєєв (радимо прочитати його книги "Три життя Жюля Верна", "Шукачi пригод" i "На порозi нової ери" - про великих письменникiв-романтикiв Ж.Верна, Стiвенсона, Дюма, Хемiнгуея) пiдкреслював, що основним критерiєм для оцiнки наукової фантастики i з художнього, i з наукового боку має бути її наукова i художня достовiрнiсть, внутрiшня вiдповiднiсть життєвiй правдi. Порушення цього принципу загрожує абстрактною лжефантастикою.

Фантастика i фантазiя. Як це не парадоксально звучить, але цi схожi слова далеко не спiвмiрнi. Трапляються такi науково-фантастичнi твори, в яких багато фантастики, але дуже мало фантазiї, тобто гри художнього мислення: сюжет розвивається мляво, сторiнки книжки перенасиченi суто науковою, складною для сприйняття iнформацiєю, рябiють вигаданими автором словами i термiнами, чудернацькими iменами. Такого роду лiтературу важко назвати науково-фантастичною в повному розумiннi слова.