І в дупло холодне гадюк напустила, А дітям надію в степу оддала. … Ти, моя Україно, Безталанна вдово… Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають!… … а онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне. … То покритка, попідтинню З байстрям шкандиба, Батько й мати одцурались, Й чужі не приймають! Старці навіть цураються! А панич не знає, З двадцятою, недоліток, Душі пропиває! … Всі оглухли - похилились В кайданах… байдуже… (1844)

Уж не Виктор ли Закревский (он же «Мочеморденко», он же «высокопьянейшество») здесь имеется в виду? Это еще один вопрос к нашему шевченковедению.

На Украине так плохо, что даже ведьма (правда, почему-то опять мужским голосом) заявляет:

І я люта, а все-таки Того не зумію, Що москалі в Україні З козаками діють.

Люди на Украине

Кайданами міняються, Правдою торгують. І Господа зневажають, - Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають… (1845) Аж страх погано У тім хорошому селі: Чорніше чорної землі Блукають люди; повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати, повалялись, Стави бур'яном поросли, Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!… І не в однім отім селі,