Гнат

Не питайся, голубко, стара будеш, хоч се, признаться, i не пристало твоїй пицi. Чого ж ти так насупилась?

Хозяйка

Сiдайте, будьте ласкавi, сiдайте!

Гнат

Ну, годi ж, не сердься. Мало чого з язика не спливе! Невже треба переймать, що поверх води пливе! У тебе сьогоднi вечорницi?

Хозяйка

Хiба ж нашi вечорницi для вас? Ви так тiлько прийшли – посмiяться.

Гнат

Так таки i посмiємося, коли буде весело.

Хозяйка

(глядя на Назара)

Буде весело, та не всiм.

Гнат

Ну, се вже опiсля побачимо. А поки – ке нам чого-небудь такого, для чого чарки роблять, та й зубам пошукай роботи. Проклятий скряга i повечеряти не дав. Ну, чого ж ти рот роззявила? Мерщiй!

Хозяйка

Зараз. (Отходя.) Бiдненький Назар!

(Достает с полки флягу с вином й закуску й ставит на стол.) (Назар печально смотрит на Игната.)

Гнат

(к хозяйке)

Тепер же знаєш що? Вiзьми мiтлу та мети, виясни хорошенько мiсяць: бач, як насупило! А ми тимчасом побалакаєм, що треба.

Хозяйка

Що се, бог з вами! Хiба я вiдьма?

Гнат

Я так,.навмання сказав. Заткни пальцi в уха. Чи второпала?

Хозяйка

А!.. ви хочете нишком побалакати. Добре, я пiду по Стеху.

(Надевает свиту й уходит.)

Гнат

(посмотрев ей вслед)

Пiшла. Ну, що ж дивишся на мене, мов не пiзнаєш?

Назар

Тепер би й рiдного батька не пiзнав.

Гнат

Розумнi люди усе так роблять: i в хоромах, як у хатi мужик. (Наливает рюмку й подносит) Не хочеш? Як хочеш! А я совiтував би чарочку-другу Адамових слiзок, як казав було отець економ. Не забув Братський монастир?

Назар

Нi, скажи лучче, нащо ти мене повiв сюди?

Гнат

На те, щоб побалакати з тобою, як з козаком, а з бабою. За козацьку волю i розум!