Зовнішні соціальні прояви?

Гра?

Дякую за гру?

Бляха, де подівся той Вася, якому я ґанджу пробила?

Глухо. Тільки лампи по нігтях світять. Зе-ле-е-ні. ("О-ле-е-нно!") Оживає потреба нажиратись на зиму - боюсь холоду. Страх. Необхідний гіркий присмак мого параноїдального кохання.

Привіт, Даню,

раз уже тебе згадано всує…"

Євка запхала фотку назад між сторінки щоденника. Він уже скидався на злоякісну пухлину - з усіма закладками і прокладками у вигляді знимок, видертих блокнотних листків, клаптів туалетного паперу, ресторанних рахунків, візитівок, здертих оголошень, роздрукованих і-мейлів, прядок волосся і шматочків чиєїсь шкіри…брехня. Брехня була там практично відсутня, що дивно для Євки.

Вона помацала язиком піднебіння, одночасно вітаючи потребу сходити посцяти. "Смерть у кредит". Книжка валялась поблизу того, що "туалет". Селін в оригіналі. Євка збиралась перекласти його українською.

– Та кому це нафіг потрібно, - казав Даня. - Ну подумай, скільки читачів зацікавиться якимось сумнівної якості перекладом французького письменника. У нас же взагалі в рік по 0,3 книжки виходить на душу населення. Тоді як в Росії книжковий бізнес на другому чи третьому місці.

– Ї…ла я в сраку ту Росію, - похмуро відповідала Євка. - Я тут потрібна, я відчуваю це.

Даня був скептичним. Євка не здавалась. Вона діставала ще трохи зла, ще трохи непокори, і, що найгидкіше, байдужості. А потім її розривало від такої суміші. Їй блювалося піврічними депресіями і завислими поглядами, туберкульозними висадками і грибковими захворюваннями, жагою параної (я люблю метеликів!) і страхом психозу. Вона бігла в вересневі ночі збирати по дорозі ляльки вуду під прицільними поглядами білих котів. Вона вчетверте, вп?яте, в сорок шосте ненавиділа Даню і хотіла йому це сказати. Але телефон був зайнятий, поламаний, замацаний, трахнутий, недосяжний, непластмасовий, неймовірний, амбівалентний, аморфний, амперметричний, антагонічний, анафемний. І Даня (зовсім випадково!) забивав собі цвяхи у ноги…