Цей маленький обiрваний єгиптянин, якого звали Махмудом, був одягнений у синю спецiвку, таку замащену залiзним пилом i маслом, що вона стала схожа на iржавий панцир. Його ноги були надто малi для стоптаних двопудових черевикiв, у яких вiн човгав по кузнi; працюючи мов справжнiй майстровий, вiн не промовляв жодного слова.

Пiдмайстер був з нього чудовий, хлопець точно знав, куди i в яку секунду пiдкласти стальну смугу, не чекаючи, щоб йому про це сказали; коваль працював, наче хiрург, якому прислужує добре навчений асистент.

- Не так! - гримнув коваль i вiдкинув убiк зубило.

Цього разу хлопчина схибив i подав не те, що треба.

Коваль почав лаяти свого помiчника, i це не сподобалось Бену. Але хлопець терпляче змовчав i кинувся до крана, щоб налити води в жерстянку, куди коваль занурив гарячi свердла. Повертаючись назад, хлопець спiткнувся i облив коваля брудною водою; той обернувся i дав йому потиличника.

- Ану, тихше!.. - сказав Бен.

Коваль глянув на Бена. Вiн був удвоє вищий за льотчика i зовсiм не злякався сердитого окрику.

- Та хлопчина ж ледачий, - засмiявшись, вiдповiв вiн по-англiйськи.

Хлопчик усмiхнувся. Коваль поклав йому на плече важку руку i, потримавши трохи, легенько пiдштовхнув малого уперед, наказавши йому вийняти тупе свердло з дриля i замiнити його новим.

Бен усе зрозумiв i швидко глянув на свого сина, щоб перевiрити, чи зрозумiв той. Але Девi був потайливим хлопцем i дуже рiдко показував, що в нього на душi, правда, крiм тих випадкiв, коли його огортав страх.

- Ну, як тобi подобається клiтка? - запитав у нього Бен.

- А ти зможеш поставити її пiд водою?

- Знизу почеплю вантаж i прив'яжу боковi стiнки до корала, - вiдповiв Бен.