- Менi ця погань зовсiм не подобається! - сказав вiн уголос, виплюнувши з рота воду.

I тiльки тут вiн помiтив, що над ним стоїть хлопчик. Бен зовсiм забув про його iснування i не знайшов за потрiбне пояснити, кого стосуються цi слова.

- Виймай снiданок з пiску i приготуй їжу на брезентi, в затiнку пiд крилом лiтака. Кинь-но менi великий рушник.

Девi дав йому рушник, i Бену довелось миритися з життям на сухiй, гарячiй землi. Вiн вiдчув, що зробив велику дурницю, взявшись за таку роботу. Вiн був добрим льотчиком по нерозвiданих трасах, а зовсiм не якимсь авантюристом, що ганяється за акулами з пiдводним кiноапаратом. I все-таки йому пощастило, що вiн дiстав хоч цю роботу. Два авiаiнженери американської компанiї Схiдних повiтряних лiнiй, якi служили в Каїрi, органiзували поставку кiнофiрмам кадрiв, знятих у Червоному морi. Обох iнженерiв перевели до Парижа, i вони передали свою справу Бену. Льотчик у свiй час допомiг їм, коли вони прийшли просити консультацiю щодо польотiв у пустелi на маленьких лiтаках. Вiд'їжджаючи, вони вiдплатили послугу, повiдомивши про нього телевiзiйну компанiю в Нью-Йорку. Йому дали напрокат апаратуру, а вiн найняв маленький "Остер" у єгипетськiй льотнiй школi.

Бену треба було швидко заробити грошi, i от з'явилася така можливiсть. Коли компанiя Тексєгипто припинила розвiдку нафти, вiн втратив службу. Грошi, якi Бен старанно заощаджував два роки, лiтаючи над розпеченою пустелею, давали можливiсть дружинi добре жити в Кембрiджi. Тих невеликих коштiв, що в нього лишилися, вистачало на утримання його самого, хлопчика, француженки iз Сiрiї, яка доглядала дитину, i маленької квартирки в Каїрi, де вони жили утрьох. Але цей полiт був останнiй. Телевiзiйна компанiя повiдомила, що запасу знятої плiвки у неї вистачить надовго. Тому його робота закiнчувалась i не було бiльше причин лишатись в Єгиптi.