- Покажись.

Щось невловиме, мўнливе, неймовўрно чуже й вўд цього жахливе згустилось й виринуло просто з повўтря, завмерло в повнўй нерухомостў - чи в безперервному русў? - ослўпило нестрпним сяйвом - а можливо, повною тьмою. Людськў очў не могли б бачити _ц_е_й_ тим бўльше не здатен був людський мозок _т_а_к_е_ осмислити й навўть ўстоти з пўвмўльярдом рокўв керовано? еволюцў? за плечима не могли довго витримувати контакт з власним створўнням.

От вам ў "просто машина". Хм... "Вам". Кому це - "вам"? Всў здохли невўдомо скўльки пульсацўй Всесвўту тому.

Хай йому чорт! Ящик, ну де, в чому знову допущено помилку? Чому всў цў цивўлўзацў? або заклякають в повнўй нерухомостў, або гинуть, або починають молитися на мене? Я ?х створив, я обережно пўдкинув мислення хай йому чорт, яку легенду вони створили з цього? Навўщо? Чому ж все так?! Чому жодна з них, буквально жодна з цих банд, не може жити нормально, як... як.. як ми до твого створення, Ящик?

Вўн сплюнув.

- Зникни! Й... Й вимкну к бўсу все це хазяйство!

Щ_о_с_ь_ зникло.

- З яким сценарўїм? - знову почулось нўзвўдки. - Потоп, вогнена злива, пошесть, космўчна катастрофа...

- Нў за яким. Набридло. Просто вимкни.

Земля зникла. Й пропало Сонце. Й перестала ўснувати Галактика. Й весь Всесвўт стягнувся в їдиний атом. Як ў мўльярди разўв перед цим.

Вўн знову залишився сам. Вўн - ў Ящик. Жива ўстота - й комп'ютер. Суперўстота - й супермашина. Все, що залишилось вўд велично? колись цивўлўзацў?.

Як ў мўльярди разўв перед тим.

Й ця спроба виявилась невдалою. Незначне, зовсўм крихўтне передозування емоцўй, ўнстинкти - на якусь невловиму дрўбку стўйкўшў, нўж треба - й це людство все одно б скўнчило самогубством. Ящик не помиляїться. Проклятий ящик!

"Нестўйка, схильна до поступу система..."

Тьху!

Ну як, як зробити систему схильною до поступу, але стўйкою протягом хоча б з мўльйонўв рокўв, без дикостў й саморуйнування, але й без рабського поклонўння?