Але зась. Перекрити собў шлях, втратити ego... нў.

Я повинен бути вўльним.

Ну й добре. Дякувати боговў, це вже не проблема.

Хе-хе, боговў, аякже... Досў б дякував, якби власно? кеби на плечах не було. Й пўстолета в кишенў.

Але це все нюанси. Той дядько сам винен. Навўщо отак-от викобенюватись з своїю технўкою?

Так от, копирсаючись у його спадку, знайшов я й цю штуку.

Дўвка прилад побачила - аж засвўтилась. Як це я не помўтив - бўс його зна, досў не розумўю. Та ще й взяв, дурень такий, й виклав ?й все, як на тарўлочцў.

Так ў так, кажу, робить ця штучка копў? з мене. Копў? з варўантами. Наприклад, мер мўста - ну, майже я тобто, - маї дещо кращў органўзацўйнў якосўтў. Ще один "братчик" - так я ?х називаю - той, що в Пўвденнўй Африцў чорних пострўлюї - так справжнўй Рембо. Це менў романтики колись захотўлось. Й долярўв.

Так от, розповўв я ?й про прилад, пояснив, де дўстав, як розбирався, дещо прибрехав, звичайно, щоб показати, який я розумний. Взагалў-то там ў розбиратись не було з чим - технўка розумна, береш в руки - сама пўдказуї, що робити й як. Дещо подўбне на наших комп'ютерах вже ї - контекстний хелп зветься.

Дўвка слухала - аж горўла, а коли я про замўжжя сказав - соромливо так зашарўлася, обняла, притислась - я мало не зомлўв, так це в не? гарно вийшло - й якось так хитро опинився мўй копўювальник в не?.

Ну в не? - то й в не?. Хай побавиться. А я ж, значить, тим часом плани будую, в якому мўстў квартиру купимо, коли пере?жджаїмо - бо чотирнадцятий я в такому мўстечку - це занадто.

Коли дивлюсь - занадто вже впевенено вона той прилад крутить. Я сам так не вмўю! Рипнувся забрати - а нў. Ворухнутися не можу. Аж зойкнув з переляку.

- Ну звичайно, - каже вона тим часом. - Наш варўатор. Варўатор, а не копўювальник. А з хазя?ном що ти зробив?

Ў я проти волў, проти самого себе спокўйно так ў виклав - як убив, де закопав... Ну й взагалў все, навўть де тепер мо? копў? працюють, ў яку ми капость наготували, виклав.