Оббитi чорним дерматином дверi повiльно вiдчинилися, i слiдчий побачив перед собою високого широкоплечого чоловiка з великим м'ясистим обличчям, густими, насупленими бровами, що сходилися до орлиного носа.

- Я до вас ненадовго.

- Якщо ненадовго... А я вас щось не пригадую... - Чоловiк все ще загороджував прохiд.

Трофиновський показав посвiдчення, i тодi Яцюк вiдiйшов убiк.

- Проходьте, сусiд зi своїми скаргами уже й до вас добрався?

- Добрався, - зiтхнув слiдчий, проходячи за Яцюком до великої кiмнати, умебльованої просто i зручно. На письмовому столi знаходився якийсь розiбраний апарат. Тьмяно поблискували схеми i рiзнокольоровi дротинки.

- Ось магнiтолу взявся лагодити, - кивнув на апарат Яцюк. Зламалася.

Трофиновський пiдiйшов до апарата ближче. На магнiтолу не схоже.

- Я її трохи вдосконалив, - тiєї ж митi вiдгукнувся на його думки господар квартири. - Додав механiзм пошуку i прискореної перемотки...

- Цiкаво, - погодився слiдчий. - Красива машинка, зручна. Добре, коли на всьому цьому розумiєшся. А у мене з технiкою негаразд...

- А ще краще, якщо технiка не виходить з ладу, - злегка усмiхнувся вдоволений Яцюк. - Думаю поставити тут ще один дiод, - коротким товстим пальцем вiн тицьнув у схему.

Трофиновський про всяк випадок схвально кивнув головою i, обiйшовши апарат, глянув на шкалу.

- Чотири дiапазони...

- Було три. УКХ прилаштував, стерео з нього записую.

- Цiкава картинка, - сказав Трофиновський, зупиняючись бiля стiни i розглядаючи пiдпис художника.

- Репродукцiя з картини одного мого знайомого. Талановитий художник. Пiсля смертi це помiтили всi. - В останнiй фразi чулася гiрка iронiя.

- Степура... - вголос прочитав Трофиновський. - Так ви знали його?

- Знав. Сергiй Степура. Навiть дуже близько знав, - все з тiєю ж гiркою iронiєю промовив Яцюк, i його темнi очi задивилися вдалину. - Навiть побилися одного разу.