- Я прошу вас докладнiше розповiсти про Iвана Степановича.

- Е-е, бачите, його особиста справа...

- Я вже ознайомився з нею у вiддiлi кадрiв.

Професор зняв окуляри в моднiй квадратнiй оправi i старанно протер скельця.

- Ну, що я можу додати?.. Апарат - це зовсiм iнша справа. Вiрите, я навiть уявити собi не мiг, щоб вiн...

- Вибачте, ми згодом поговоримо про апарат i про те, чого ви не знали. А поки що прошу вiдповiсти на мої питання. От ви сказали, що вiн "наполегливий, не без здiбностей". Як це проявлялося в повсякденнiй роботi?

- Е-е, знаєте, у нього бували зриви, невдачi. Не склалися стосунки з колективом, з керiвництвом, - Богданов метнув на слiдчого допитливий погляд, - зi мною, зокрема... Тому боюся бути необ'єктивним...

- А ви не бiйтеся.

- Ну що ж, у нього є певнi здiбностi. Не такi великi, як йому хотiлося б мати. I... багато хто iз спiвробiтникiв вважає його, м'яко кажучи, недостатньо обдарованим...

- Недостатньо для чого?

- Для наукової дiяльностi. Мабуть, йому було б краще працювати на виробництвi. Вiн бiльш здатний для виконання стереотипних операцiй. Нема широти мислення, бракує уяви - всього того, що прийнято називати творчою жилкою. Вiд цього i зриви, зокрема, з дисертацiєю. Один раз вiн уже захищався i...

Професор нервово почесав лоб.

- I...

- ...провалився. Опоненти вiдзначали примiтивнiсть методики, неглибоку розробку, навiть недостатнiсть експериментальних даних. Iван Степанович критику не визнав, озлобився, звичайно. Але не вiдступив, а взявся вдруге готуватися до захисту, хоча критика майже не залишила йому надiй на успiх. Тому й кажу: наполегливий вiн.

- Не знаєте, вiн вiдвiдує колишню сiм'ю?

- Рiдко. Його колишня дружина працює у нас, в iншому вiддiлi. Хочете поговорити з нею?

- Потiм. А друзi в нього були?

- Близьких друзiв, здається, нема. Кидько - вiдлюдкуватий. А втiм, був один... не те, щоб близький... Скорiше, не друг, а захисник. Але й з ним Iван Степанович посварився.