Мовчун милувався своєю галасливою нареченою, пасучи очима її вихиляси, i це їй вочевидь подобалося. Художник знову покинув весла i вже заходився малювати, коли почувся шум мотора - до них мчав катер. Олiвець застиг у руцi... Всi повернули голови у той бiк, звiдки линуло металеве дзижчання. Соул одразу впiзнала бiлокрилу батькову "Чайку". Що ж трапилось?

Катер описав дугу i майже впритул наблизився до човна, розгойданого хвилею. Соул насторожено поглянула на батька, що стояв на борту, тримаючись за поручнi,- напружений i тривожний.

- Що сталося? - не витримала Соул. - Вiд передчуття бiди стиснулося серце.

- Є новини.

З катера перекинули дощаний мiсток, i всi четверо швидко перейшли на борт "Чайки". Човен було взято на буксир.

- Так от, - почав керiвник Головного Наукового Товариства, коли всi зайшли до каюти i посiдали в крiслах, - ситуацiя вимагає негайно здiйснити Великий Запуск. Необхiдно вже сьогоднi завантажити три нашi ракети бiоматерiалом, щоб вони могли стартувати не пiзнiше, як опiвночi...

Соул з подивом дивилася на батька.

- Чого раптом такий поспiх? Адже ви добре знаєте - Програма не завершена. Без мiкроскопа ми не змогли перебудувати генний ланцюжок.

- Мiкроскоп буде ще не скоро, - зiтхнув батько, - а вiйна...

- Вiйна?!

- Так, оголошена готовнiсть номер один, вiйна може вибухнути не сьогоднi - завтра, i тодi...

- Яке божевiлля! - вигукнула Фаннi. - Невже наша цивiлiзацiя скiнчиться так ганебно?

- З хаосу ми вийшли...

- Безглуздя!

- Ясно, що найпершого удару буде завдано по ракетодромах, отже, мусимо поспiшати. - Батько обвiв поглядом присутнiх. - Сподiваюся, ви допоможете?

- Звичайно, - вiдповiли молодики.

"Вiйна... Руїни i смерть... Але це ж не стихiйне лихо! Мислячi... Усе ж вiд них залежить, - скрушно подумала Соул. їй хотiлося заплакати з розпачу. - Безсмертя... Невже воно не судилось людинi?"